+ в архиве бонус трэки:
Time To Rock
Не Верь Мне
Просто Живи
Ти Один

Володарі доріг

Володарі доріг, ми кращі від усіх,
Ми – вовки, ми – мисливці на дорозі
І крізь шалену ніч, мчимо ми пліч-о-пліч
Шукаючи життя у смерті на порозі
А нам дорога шепотить, що вільні ми лиш в цю мить
Коли мчимо наперекір всім заборонам,
Навздогін линають вигуки людей, сини дороги знову...

Співай для нас, Дорога
В ізьми в щасливий край
З буди в серцях тривогу
І згаснуть їй не дай

В обличчя вітер дме, Чумацький Шлях веде
І рокіт двигунів порушить спокій
Ти знову на шосе, і все твоє життя
В порівнянні із цим, мов тлінний попіл

***

Все марно

Світ на межі
Дещо в ньому змінилося
Невловимо
Мов уві сні
Ти біжиш щосили
Без зупину

Стискаєш скроні у забутті

Марно, марно

Тривожні дні
Чорно-білі мрії
Нездійснимі
Безглуздий світ
Штучної надії
Ти безсилий

Даремно прагнеш ти забуття

Штучні погляди навколо
Штучні наміри в очах
Штучний вимір незнайомий
Відчуваєш штучний страх
З штучним світом наодинці
Ти вступаєш в цей двобій
Штучний спис стискаєш міцно
І влучаєш в штучну ціль

***

В’язень

В’язень, ти вже не людина
Ти тепер лиш номер, жертва безневинна
Ти тепер з смертю наодинці
Та вмирать не хочеш, у залізній клітці

Ти ще не вмер, і вже не живеш
Шлях втратив ти свій і вже не знайдеш
Ким же ти був Едмонд Дантес
К им же ти був Едмонд Дантес?
Ти пригадав молитви усі,
Зміст в них ти знайшов, Боже спаси
Боже спаси, хоч в пекло візьми
Все краще ніж тут у клятій тюрмі

Знову в безодню летиш у пітьмі
Цей шлях до волі, ти мусиш пройти
Все що тримає тебе на Землі
Це почуття, що не згасне в тобі
Помста свята! Помста твоя!

Ти навіть не знаєш в чом завинив
За що проклятий ти Богом й людьми
За що позбавлений ти всього у житті
Чому втратив надію на самоті?

***

З ким будеш ти?

Я мав би знати,
Що зима не на віка
Що той ким був
І той ким став
Знедолена мета

Я мав би знати,
Що благати долю міг,
Та все ж не думав,
Не хотів
Й зневіритись не встиг

Де будеш ти,
Коли я буду сам?
З ким будеш ти,
Коли я буду сам?
Коли слова безбарвно тануть,
Коли вірші так душу ранять
Де будеш ти?

Я міг би знати,
Що не згасне жоден день,
Що ти співала
Ті слова
А я не знав пісень

Я мав би знати,
Що поранений струною,
Що кимось був
І кимось став
А мріяв бути лиш з тобою...

Спливає час

Зупинись на мить, озирнись
Ти ідеш по колу
Певно, що це твій останній шанс
Повз минають стрімко роки
І ти випадково
Збагнеш – твій вийшов час

Все що ти планував, в те що вірив, бажав
Забрав у тебе час

Вже час озирнутись назад

До обличчя руку підніс
Завмер в здивуванні
Зморшки всюди і тремтить рука
Мимоволі бачиш себе
Стримуєш бажання
Розтрощити в домі дзеркала

Час неспинно тече, він підкорює все
Летить цей клятий час

***

Твоє ім’я

Палає знов, самотня зірка за вікном
Скажи мені, невже минув той дивний сон?
Біль наче дзвін, в моєму серці відлунав
Та не збагну, як Тебе втратив, я й не знав...

Що у душі, цей біль живе
Ані хвилини я не можу без Тебе
І крізь роки і крізь віка
Не в силах час згасить до Тебе почуття
Я знов один, на самоті
І плаче тихо вітер за вікном
Впусти мене, я все віддам, за ніч з Тобою удвох,
Cолодкішу за сон

Ми вдвох йдемо та поміж нами сірий птах
Дозволь мені знайти себе в твоїх очах
В твоїх очах дозволь залишитись мені
Тобі віддам я все, останній подих свій в житті

Навіщо серце стискається щораз
Коли згада ту ніч, що поєднала нас
Думки нестерпні, з Тобою щодня
Хтось інший поруч, а не я
Шепоче він Тобі слова
І в час коли згаса зоря, Ти не одна

Навіщо серце стискається щораз
Коли згада ту ніч, що поєднала нас
Знов спалах болю – благаю я
Вгамуй цей біль, торкнися скронь
Та простягни свою долонь
Немов молитва з вуст зліта Tвоє ім’я...

***

Чорний стяг

В ланцюгах ведуть тисячі невдах
Взяті у полон, закуті, в кайданах
У неволі їх скінчився шлях

Їм шепоче тихе море
Вабить їх у снах...

Чорний стяг щоглу прикрашав
Хто надії не втрачав?
Можеш й ти дім собі знайти
І притулок в морі синім назавжди

Збіг обставин чи провидіння знак?
В морі корабель – на ньому чорний стяг
І колишній раб нині вільний брат

Вітер весело співає
Пісня на вустах

Чорний стяг щоглу прикрашав
Хто надії не втрачав?
Можеш й ти дім собі знайти
І притулок в морі синім назавжди

Чорний стяг посміхається тобі

***

Я допоможу тобі

Хочеш дізнатись, де віра сліпа
Хочеш дізнатись, про що знаю я?
Хочеш дізнатись, де в серці кохання
Тьмяніє, вмирає, приносить страждання?

Я допоможу тобі

В очі мої, ти на мить зазирни,
Відчай мій розділи, зі мною
Ти мій біль вгамуй, втому ти забери,
І назви це все – любов’ю

Хочеш дізнатись, даремно чи ні,
Тебе я зустрів у своєму житті?
Хочеш дізнатись, чи варте кохання
Того, щоб до серця пускати страждання?

Хочеш дізнатись, чому збожеволів
Цей світ, що колись так тебе непокоїв?
Хочеш дізнатись, чи можна, чи ні
Мене врятувати коханням твоїм?

Я запевняю тебе,
Зможу пройти крізь усе


***

Золота лихоманка

Дивне почуття охопило нас
Кожен з нас відчув золота екстаз
У далекий путь, ми всі збираємось
Золота на всіх мабуть не вистачить
Серце стискається, встигнемо чи ні?

Там у небі зоря усіх вітає
Там сувора земля на нас чекає
Там нове життя розпочинають
В світі нових сподівань

Там де тече Клондайк
Закінчується шлях
Безжалісна зима, панує в тих краях

Копальні де не глянь, мрії збуваються
Все ж таки дійшли!
Невже ми рай знайшли, та що ж відбувається
Чому вони пусті?

– Ну і де в біса обіцяні золоті гори? Гей, Білл, де тут хоч порошинка, що нагадує золото?

– Гарі, присягаюся, золото тут є! На карті Боба позначене саме це місце, ось дивись.

– Та хай тобі грець! Мова йде не про цей жалюгідний клаптик паперу, а про те, що ми стирчимо тут третій тиждень, а й досі нічого не знайшли!

– Гарі, кажу ж тобі, ми знайдемо стільки золота, скільки ти собі і уявити не зможеш! Ми будемо міліонерами!