альбом охрененный, куплю обязательно
PS. в плане лирики продолжают юзать стихи украинских поэтов.
сразу на слух что-то понять было тяжеловато, но таки нашел все, кроме 5й песни, ее пока разобрать не могу
:
2. Далекий Крик Журавлів
Понад степи і поле, гори й доли,
Понад діброви, зжовклим листом вкриті,
Понад стернища, зимним вихром биті,
З плачем сумним, мов плач по кращій долі,
Понад селища бідні, непошиті
Хатки, обдерті і пусті стодоли,
Понад люд темний, сумовитий, голий,
Ви пливете по млистому блакиті.
Куди? Куди? Чи в кращий край зелений,
Залитий світлом, зіллям умаєний,
На нитку мов нанизані, мчите ви?
О, ждіть! Ось в млистій і вогкій ярузі
З крилом підтятим брат ваш сохне в тузі!
Візьміть мене в путь, браття! Де ви? Де ви?..
Іван Франко3. Декаданс
О, невмолимі скам’янілі дні.
Міцна рука над людьми і богами.
...Чигає там, у сірій далині,
Лягає горами за нами.
Ми подолаєм знов. Ще не одні
Нам скоряться. Над все є вірна криця.
Та нам також судилося розбиться
Колись і десь об гори кам’яні.
Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна.
Золоте - на світанні, за дня вітряного - срібляне,
Мідь розтоплена - озеро те ж, в надвечірніх годинах,
І застигле залізо - вночі, у холодних туманах.
Міцно куте з металів, ще путо ніхто не роздер це.
Дня і місяця й року чотири пори, а на гльобі -
В дужих карбах людське неспокійне і жадібне серце,
І для нього судився довічний почвірний колобіг.
Олег Ольжич4. Ars Poetica
Бути німим, безпристрасним, як завжди зачинені двері.
Бути забутим, як стара статуя в маленькім місті.
Знати кохання каменя лиш, непрозоре каменя серце,
і в чорно-білих світлотінях бачити світ.
Шукати лиш суть, лиш обрій буття шукати – суть буття.
Відчувати простір: літ чорних птахів далеко,
відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах,
і абсолютним вітром розуміти свій день, поете
Богдан Рубчак